Аутоімунний тиреоїдит – причини, симптоми, лікування та профілактика

Аутоімунний тиреоїдит – це хронічне захворювання щитовидної залози, при якому імунна система атакує власні клітини залози. Це призводить до її запалення, а згодом – до порушення функцій. Найчастіше цей стан розвивається у жінок середнього віку, проте може виникати і в чоловіків та навіть у дітей.

Основні причини розвитку аутоімунного тиреоїдиту

Основна причина аутоімунного тиреоїдиту – збій у роботі імунної системи. Вона починає сприймати клітини щитовидної залози як чужорідні та виробляє антитіла проти них. Генетична схильність відіграє важливу роль у розвитку захворювання, проте існують і інші фактори, які можуть його спровокувати.

Фактори ризику аутоімунного тиреоїдиту

До факторів ризику відносять:

• Спадковість – якщо у когось з рідних є тиреоїдні захворювання, ризик вищий.
• Гормональні зміни – найчастіше хвороба проявляється у жінок після пологів або під час менопаузи.
• Стрес – хронічний стрес послаблює імунітет та може викликати аутоімунні реакції.
• Вірусні інфекції – деякі віруси можуть провокувати імунну атаку на щитовидну залозу.
• Дефіцит йоду – як його надлишок, так і нестача можуть вплинути на функцію щитовидної залози.

Симптоми аутоімунного тиреоїдиту

Симптоми можуть варіюватися залежно від стадії хвороби та рівня гормонів щитовидної залози. На початкових етапах аутоімунний тиреоїдит може протікати безсимптомно.

Основні ознаки захворювання:

• Втома і слабкість
• Відчуття дискомфорту або болю в області шиї
• Збільшення щитовидної залози (зоб)
• Порушення концентрації та погіршення пам’яті
• Випадіння волосся
• Сухість шкіри
• Зміни у вазі (збільшення або схуднення)
• Депресія та зміни настрою

Як діагностують аутоімунний тиреоїдит?

Для підтвердження діагнозу лікарі використовують кілька методів дослідження:

1. Аналіз крові на гормони – перевіряють рівень тиреотропного гормону (ТТГ), Т3, Т4.
2. Антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТПО) – виявляють аутоімунну реакцію.
3. УЗД щитовидної залози – дозволяє оцінити розмір і структуру органу.
4. Біопсія (у рідкісних випадках) – застосовується для виключення інших патологій.

Методи лікування аутоімунного тиреоїдиту

Аутоімунний тиреоїдит лікується комплексно, оскільки усунути саму причину захворювання неможливо. Основна мета терапії – підтримка нормального рівня гормонів щитовидної залози.

Основні методи лікування:

• Гормональна терапія – використання препаратів левотироксину для підтримки рівня гормонів.
• Протизапальні засоби – зменшують запалення в залозі.
• Дієтотерапія – важливо отримувати достатню кількість селену, йоду, вітамінів групи В та D.
• Контроль рівня стресу – медитація, йога, фізична активність допомагають зменшити вплив стресу.

Дієта при аутоімунному тиреоїдиті

Харчування відіграє важливу роль у підтримці здоров’я щитовидної залози.

Корисні продукти:

• Морепродукти (джерело йоду)
• Горіхи (джерело селену)
• Листові овочі (багаті антиоксидантами)
• Бобові (джерело білка)

Чого варто уникати:

• Глютен (у деяких випадках може викликати запальну реакцію)
• Надлишок йоду (може погіршити аутоімунні реакції)
• Фастфуд та продукти з трансжирами

Чи можна вилікувати аутоімунний тиреоїдит?

Аутоімунний тиреоїдит – це хронічне захворювання, яке не можна повністю вилікувати. Однак, за допомогою правильного лікування та способу життя, можна значно покращити якість життя і мінімізувати симптоми.

Профілактика аутоімунного тиреоїдиту

Хоча повністю запобігти розвитку аутоімунного тиреоїдиту неможливо, можна зменшити ризик його виникнення.

Корисні поради:

• Контролюйте рівень стресу
• Збалансовано харчуйтеся
• Регулярно проходьте медичні обстеження
• Дотримуйтеся здорового способу життя

Читати далі: Кіт свійський: Історія, Особливості та Догляд за Домашнім Улюбленцем

Часті питання (FAQ)